Історія справи

РІШЕННЯ

іменем україни

23 грудня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Леванчука А.О., Парінової І.К.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 05 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 02 жовтня 2014 року вона уклала з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу № 10009008795598 «Лояльний on-line» в гривнях на термін з 02 жовтня 2014 року по 01 листопада 2014 року та пролонгований з 01 листопада 2014 року по 01 січня 2015 року із виплатою 21,5 % річних за перший строк, та збільшена процентна ставка на 1 % на кожний пролонгований період. Вклад був пролонгований на 2 періоди. Дія договору закінчилась 01 січня 2015 року. Вказувала, що 02 жовтня 2014 року вона через інтернетресурс ПАТ «ДельтаБанк» - «myDelta»з власного поточного рахунку переказала грошові кошти в розмірі 100 000 грн на депозитний рахунок в ПАТ «Дельта Банк», про що свідчить виписка за операціями по картковому рахунку з 01 по 31 жовтня 2014 року. Неодноразово, у зв'язку із закінченням дії договору позивач зверталась до банку з вимогою про повернення вкладу, проте їй було відмовлено. В період з 06 січня 2015 року по дату подання позовної заяви відповідач виплатив їй суму в розмірі 19 869 грн 78 коп., тобто залишок, який не повернуто, складає 84 716 грн 70 коп.

Враховуючи викладене просила суд стягнути з відповідача на її користь суму залишку вкладу в розмірі 84 716 грн 70 коп., пеню в розмірі 4 602 грн 55 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 2 626 грн 06 коп., суму 3 % річних в розмірі 424 грн 72 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 3 100 грн, а також моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 05 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 серпня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором банківського вкладу в розмірі 84 716 грн 70 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд,виходив з того, що зобов'язання сторін за договором припиняються з моменту їх належного виконання, проте оскільки внесені позивачем грошові кошти за закінченням договору позивачу не повернуті, то є підстави для повернення цих грошових коштів у судовому порядку.

Проте із вказаними висновками судів погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 02 жовтня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 10009008795598 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний on-line» у гривнях, відповідно до якого банк прийняв від ОСОБА_1 як вкладника грошові кошти у розмірі 100 000 грн на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 терміном до 01 листопада 2014 року, та пролонгований з 01 листопада 2014 року по 01 січня 2015 року із виплатою 21,5 % річних за перший строк та збільшена на 1 % процентної ставки на кожний пролонгований період. Вклад було пролонговано на 2 періоди.

02 жовтня 2014 року ОСОБА_1 через інтернетресурс ПАТ «ДельтаБанк» - «myDelta» з власного поточного рахунку переказала грошові кошти в розмірі 100 000 грн на депозитний рахунок в ПАТ «Дельта Банк», про що свідчить виписка за операціями по картковому рахунку з 01 по 31 жовтня 2014 року.

Станом на 05 січня 2015 року суму вкладу в розмірі 100 000 грн і відсотки за вкладом в розмірі 4 615 грн 63 коп. за договором № 10009008795598 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний on-line» було перераховано на поточний рахунок НОМЕР_1.

Відповідно до п.1.9 вказаних договорів банківського вкладу нараховані проценти за вкладом виплачуються одночасно з поверненням суми вкладу по закінченню строку розміщення вкладу або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника, операції за якими можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів, що відкритий в установі банку.

У п. 1.10 договорів сторони погодили, що вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника, операції за якими можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів, що відкритий в установі банку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 03 лютого 2015 року письмово зверталась до банку з вимогою виплатити суму вкладу та нараховані проценти за вкладом у зв'язку із закінченням договору.

На вимогу ОСОБА_1 банком було повернуто кошти у сумі 19 869 грн 78коп.

Сума вкладу за вказаним договором банківського вкладу в розмірі 84 716 грн 70 коп. залишилась невиплаченою.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про виконання ним умов договору шляхом перерахування суми вкладу позивача з процентами на поточний рахунок, оскільки, як зазначив суд, матеріали справи містять достатні та переконливі докази на підтвердження того, що позивач не мала реальної можливості розпорядитися належними їй коштами.

Крім того, апеляційний суд визнав безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача про сплату позивачу боргу за договором, адже така заборгованість була виплачена 11 червня 2015 року, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції, і ця обставина не може впливати на законність та обґрунтованість рішення суду на час його ухвалення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, під час перегляду справи в апеляційному порядку представником відповідача надано витяг зі списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з яким 11 червня 2015 року ОСОБА_1отримала через ПАТ КБ «ПриватБанк» 85 451 грн 35 коп., які обліковувалися на рахунку НОМЕР_2.

За таких обставин у суду не було передбачених законом підстав для стягнення з відповідача грошових коштів за вищевказаним договором банківського вкладу у сумі 84 716 грн 70 коп., виходячи зі змісту ст. ст. 1, 3 ЦПК України та враховуючи, що порушені права позивача відновлено шляхом виплати через ПАТ КБ «ПриватБанк» в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а стягнення грошових коштів за одним і тим самим депозитним договором у судовому порядку призведе до подвійної відповідальності, що прямо заборонено положеннями Конституції України.

Крім того, відповідно до ч. 1 п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції) встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Проте у порушення вимог вказаного закону судом першої інстанції безпідставно стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» у дохід держави судовий збір у сумі 847 грн 17 коп.

Ураховуючи, що судом під час вирішення спору, який виник між сторонами у справі, неправильно застосовані норми матеріального права, у справі не вимагається збирання чи додаткової оцінки доказів, обставини справи судом встановлені повно і правильно, тому відповідно до ст. 341 ЦПК України рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 05 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 серпня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: М.В. Дем'яносов

В.М.Коротун

А.О. Леванчук

І.К. Парінова